Логопедичні вправи для дітей з мовленнєвими розладами

Дорослим слід навчити малюка правильно користуватись диханням під час мовлення. Логопедичні дихальні вправи використовуються з метою вироблення цілеспрямованого струменя повітря, необхідного для вимови звуків.

Перед початком дихальної гімнастики необхідно провітрити приміщення. Під час виконання логопедичних дихальних вправ потрібно стежити, щоб дитина дихала діафрагмально. Під час вдиху живіт випинається вперед, плечі не піднімаються. Під час видиху живіт втягується.

Щоб дитина займалась із задоволенням, не забувайте проводити логопедичні заняття в цікавій ігровій формі. 

Дихальна вправа «Кулька»

Надути щоки. Повільно, плавно випускати повітря через губи, витягнуті вперед.

Дихальна вправа «Хом’як»

Поперемінно надувати щоки.


Дихальна вправа «Футбол»

Губи витягнуті вперед. Здувати ватну чи пінопластову кульку на протилежний край столу. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря був цілеспрямованим, а щоки не надувались.

Дихальна вправа «Бульбашки»

Рот трохи відкрити. Широкий кінчик язика впирається у нижні зуби. Посередині язика покласти соломинку для коктейлю, кінець якої опустити у склянку з водою. Дути у соломинку так, щоб утворювались бульбашки. Слідкувати, щоб губи були нерухомими і щоки не надувались.

Дихальна вправа «На гойдалці»

На нитці прикріпити різнокольорові паперові фігурки ляльок (квіти, листочки, сніжинки тощо). Дитині потрібно силою видихуваного повітря розгойдувати їх.

Дихальна вправа «Свищик»

Підготувати чисту пляшечку. Кінчик язичка висунути так, щоб він торкався горлечка пляшечки. Зі звуком «ф-ф-ф» плавно видихати повітря у пляшечку.

Дихальна вправа «Фокус»

Рот трохи відкритий. Губи в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика покласти фігурку (метелика, квіточки, квадратик), різко здувати її, спрямовуючи повітряний струмінь уперед.


Ускладнення. Рот широко відкрити. Широкий язик вигнути у формі «чашечки». Покласти на кінчик носа ватку, здувати її, спрямовуючи струмінь повітря вгору. Слідкувати, щоб видихуваний струмінь повітря проходив посередині язика, а щоки не надувались.

Дихальна вправа «Повітряна кулька»

Надувати повітряні кульки, дитячі гумові іграшки: дитина набирає повітря через ніс і повільно з достатньою силою видихує його через рот в отвір іграшки.

Дихальна вправа «Зігріємо ручки»

Зліпити уявну снігову бабу, а потім дихати у долоні, вимовляючи звук «х-х-х», ніби зігрівати їх.

Дихальна вправа «Кораблик»

Підготувати паперовий кораблик. Пустити його у миску або у ванну з водою. Спочатку дитина дує на кораблик, не поспішаючи, склавши губи як для звука «ф-ф-ф». Кораблик пливе плавно. А потім ніби налітає поривчастий вітер. Дитина складає губи як для звука «п», або витягає їх трубочкою, але не надуваючи щік. Кораблик рухається швидше.

Читайте також про важливість формування та розвитку мовленнєвого дихання як основи повноцінного мовленнєвого розвитку дитини.

Источник: www.logoclub.com.ua

Мова дошкільнят часто потребує корекції, допомоги логопеда в зв’язку з неправильною вимовою або відсутністю певних звуків. Завдання батьків – не запускати проблему і прислухатися до порад фахівців з приводу постановки звуків, виконувати логопедичні вправи для дітей. Дізнаємося про це докладно.


Логопедичні вправи для дітей
Логопедичні вправи для дітей
Логопедичні вправи для дітей: 2-3 років

У цьому віці рано говорити про неправильну вимову. Але, тим не менш, не зайвими будуть заняття, метою яких є розвиток артикуляційного апарату. Папа або мама повинні показати, як правильно їх виконувати, пояснити все дитині і робити їх разом з ним. У цьому віковому періоді спадкування (копіювання) є основою занять. Отже, виконуйте з малюком такі дії:

  • Масаж щік. Долоньками розтирайте щічки зверху, поплескуючи їх. Потім язичком по черзі масажуйте кожну щічку рухами вгору-вниз.
  • Ситий кіт. Губи повинні бути зімкнутими. Носом треба набрати повітря і надути щоки, як ніби-то кіт наївся. Утримувати повітря потрібно спочатку 3-5 секунд, потім довше. Випустивши повітря, понявчати весело.
  • Голодний котик. Дії виконуються навпаки. Повітря з рота випускається, і губи витягуються вперед, в трубочку. Спочатку потрібно допомагати собі руками, прогинаючи щічки всередину. Повертаючи губи у вихідне положення, понявчати жалібно, наче котик просить їсти.
  • Лопнув кульку. Надіти щічки, потім легенько хлопніть долоньками по ним – кулька лопнула. Повітря буде виходити з шумом.
  • Посмішка. У роті зуби повинні бути зімкнутими і губи теж. Максимально розтягуйте губи і утримуйте їх в такому положенні.

  • Хобот. При зімкнутих зубах потрібно максимально витягати губки вперед, зображуючи хобот слона. Дитина повинна бути знайомий з цією твариною, бачити його на картинках, щоб розуміти, кого він зображує.
  • Посмішка-хобот. Мета вправи – розвиток рухливості губ. Потрібно спочатку повільно зобразити посмішку зімкнутими губами, а потім витягнути їх вперед трубочкою, зображуючи хобот. З кожним днем ​​потрібно виконувати цю вправу швидше.
  • Кролик. Відкрийте рот. Піднімайте вгору тільки верхню губу, оголюючи верхні зуби. При цьому повинно кривитися личко малюка, з’являтися носогубні складки. Це підготовка до формування звуків В і Ф.
  • Розмова рибок. Суть вправи полягає в поплескуванні губок одна об одну на одному диханні. При цьому довільно вимовляється глухий звук П.
  • Ховаємо губки. При широко відкритому роті губи втягуються всередину, притискаються до зубів. Те ж саме виконується при закритому роті.
  • Художник. Потрібно взяти губами кінчик олівця і малювати в повітрі ним кружечок.
  • Вітерець. Наріжте шматочки паперу, покладіть їх на стіл і пропонуйте маляті здувати їх з силою одним різким видихом.

Логопедичні вправи для дітей: 4-5 років

У цьому віці діти можуть виконувати попередні вправи без наочного прикладу дорослого, робити їх частіше і швидше. До них додаються й інші, для розвитку нижньої щелепи:

Логопедичні вправи для дітей: 4-5 років
Логопедичні вправи для дітей: 4-5 років

  1. Пташеня боїться. Язик – це пташеня. Він вільно лежить на своєму місці, а рот малюка відкривається широко і закривається, як ніби пташеня ховається в клітці. При цьому активно рухається нижня щелепа.
  2. Акула. Вправа виконується повільно, без різких рухів при зімкнутих губах. Спочатку щелепа рухається вправо, потім вліво, вперед і на своє місце.
  3. Пташеня їсть. Це імітація жування їжі спочатку з відкритим, потім з закритим ротом.
  4. Мавпочки. Потрібно максимально опускати вниз щелепу, витягаючи язичок до кінця підборіддя.

Фонетична гімнастика – це відповіді малюка на запитання батьків, що повторюються періодично:

  • Як звуть курчатко? Ціп-ціп.
  • Як годинник цокає? Тік так.
  • Як роблять ножиці? Чик-чик.
  • Як жучок дзижчить? Ж-ж-ж-ж.
  • А вовк як виє? У-у-у-у.
  • Як пищать комарики? З-з-з-з.
  • Як змія сичить? Ш-ш-ш-ш.

Фонетичну гімнастику можна чергувати з іграми на вимову звуків. Наприклад, “Заводні іграшки”. По черзі дорослий ключиком заводить жучка, який вимовляє звук ж-ж-ж-ж-ж і летить по кімнаті; потім мотоцикл, який рухається швидко, і його мотор говорить р-р-р-р-р. Далі стрибає їжачок і каже ф-ф-ф-ф-ф, співає курча ц-ц-ц-ц-ц.

Логопедичні вправи для дітей: 6-7 років

У цьому віці артикуляційна гімнастика дітьми виконується з первинною демонстрацією дорослого і далі по його словесним вказівкам:

  • Посмішка. Спочатку губи розтягуються в усмішці, зуби прикриті, потім вони оголюються і знову ховаються під губками.

  • Покарання неслухняного язичка. Язичок лягає на нижню губку і верхньою його треба пошльопувати. При цьому вимовляється звук “пя-пя”.
  • Лопатка. Рот трохи відкритий. Язичок зі свого звичайного положення лягає на нижню губу, а потім ховається назад.
  • Трубочка. Рот відкривається, язичок максимально висувається вперед, його краї загинаються трубочкою і так утримуються кілька секунд.
  • Облизування губ. Рот напіввідкритий. Круговим рухом язичка облизуються губи спочатку за годинниковою стрілкою, потім назад.
  • Чистка зубів. Зубною щіточкою служить язик дитини, який робить “чистку” спочатку країв верхніх зубів, потім їх внутрішньої поверхні, зовнішньої. Те ж саме виконується і з нижніми зубами.
  • Годинники. Губки дитини розтягнуті в усмішці при відкритому роті. Кінчик язика ритмічно рухається вправо-вліво, торкаючись до його куточків.
  • Змія. При відкритому роті зігнутий трубочкою язичок швидко висувається вперед і засувається назад. При цьому можна торкатися до зубів і губ.

  • Логопедичні вправи для дітей: постановка звуку “р”

Якщо ваш малюк не вимовляє звук “р”, то вам просто необхідна консультація логопеда. Можливо, причина проблеми полягає в занадто короткій вуздечці – перепоночка, яка тримає язичок. Її ще називають під’язиковою зв’язкою. Діагностувати це зможе тільки логопед. І якщо він підтвердить, що вуздечка дійсно коротка, то варто її підрізати.

Тоді язику обеспечится необхідна амплітуда рухів – і всі вправи для постановки звуку “р” будуть ефективними.

Іншими причинами неправильної вимови можуть бути низька рухливість артикуляційного апарату (що виправляється вправами), порушення фонематичного слуху. Останнє часом залежить від генетики. Якщо ж фізіологічних основ порушення дикції у малюка немає, то саме час проводити щоденні вправи. Не варто турбуватися з приводу невимовляння або неправильного вимовляння звуку “р” дитиною в 2-4 роки. Якщо дитина  до 5 років не виговорилася, то тоді дійсно слід почати заняття:

  • Пензлик маляра. Це розминочні вправи. Язичок – пензлик, яким потрібно погладити верхнє небо, починаючи від зубів і далі в бік горла.
  • Гармошка. Рот трохи відкритий, язик щільно притискається спочатку до верхнього неба, потім до нижнього з одночасним опусканням щелепи вниз.
  • Чистка зубів. Рот трохи відкритий. Язичок-щітка рухається між зубами, досягаючи крайніх куточків.

  • Комарик. Потрібно відкрити рот, кінчик язика просунути між зубами і так спробувати вимовити звук «з-з-з», зображуючи комара. Потім кінчик язика переміщується вгору, впираючись в верхні зуби, а комарик при цьому продовжує видавати свій писк.
  • Рот відкритий, кінець язичка притискається до верхніх зубів. Дитина повинна швидко вимовляти звук «д-д». У цей час дорослий шпателем або просто чайною ложечкою, її ручкою ритмічно, але без натиску повинен коливатися вуздечку вліво і вправо. Вібрація повітря буде поступово перетворювати вимовний звук “д” в “р”. Це основна вправа для його постановки.
Логопедичні вправи для дітей: ставимо звук “л”

Недоліки вимови цього звуку називають спеціальним терміном ламбдацизм. Він має кілька видів. Це загальне пропускання звуку ( «Імон» замість «лимон»), заміна його іншими, носова вимова.

При всіх видах ламбдацизму потрібно виконувати такі вправи артикуляцій:

  • Розмова індючка. У швидкому темпі при відкритому роті язик рухається в сторони. При цьому вимовляється звук, характерний розсерджений тварині: “бл-бл”.
  • Гамак. Це розтяжка язика. Його кінчик повинен упиратися в верхні зубки, а потім в нижні. Потрібно, щоб період упору був якомога більш довгим. Язичок при цьому нагадує гамак.
  • Конячка. Пощолкування широким язиком верхнього неба діти виконують із задоволенням.
  • Грибок. Язичок малюка всією поверхнею впирається у верхнє небо, а нижня щелепа при цьому опускається вниз до максимуму. Вуздечка натягується сильно.
  • Літак гуде. Потрібно довго зображати гудіння літака низьким тоном. При цьому треба стежити, щоб кінчик язика упирався саме в верхні зуби, а не перебував між нижніми і верхніми зубчиками.
  • Пароплав. Дорослий вимовляє звук «ии», що імітує гудіння пароплава, потім переміщує язик між зубами – і виходить міжзубний звук “л”. Два положення язика потрібно чергувати.
Логопедичні вправи для дітей: шиплячі

Діти найкраще вправляються в постановці звуків, зображуючи тварин, комах. Адже ігрова форма навчання для них найприйнятніша. Отже, можна грати в комара і осу, літаючи по кімнаті, махаючи ручками, і вимовляти при цьому «з-з-з», потім «с-с-с».

Звук «ч-ч-ч» – це рух поїзда. Запропонуйте малюкові стати паровозом, а ви будете вагончиком, і разом вимовляєте звук.

Постановка звуку «ш» – це розпилювання дров. Знову ж, вправу потрібно виконувати разом. Цей звук також можна зображувати в грі «Море», рухаючись як хвиля.

Рекомендується для вправ на корекцію цих звуків використовувати картинки. Так, дорослий демонструє, наприклад, фото комара, бджоли, зображення вітру, хвиль, а дитина артикуляцією відображає відповідні звуки.

Логопедичні вправи для дітей із затримкою мовного розвитку

Для цієї категорії дітей логопеди радять проводити вправи-гри на наслідування. При цьому важливо поєднувати наочність (картинки), приклад дорослого і спільне обговорювання звуків. Для цього педагог або батько багато разів повинен повторювати певні звуки, а потім просити зробити малюка це разом. Починати потрібно з повторення звуків, потім складів, пізніше слів, потім вже фраз.

Наприклад, показуючи картинку із зображенням жучка, дорослий 3-4 рази повторює звук “ж”, простягаючи його і показуючи дитині, як при цьому складаються його губи. Потім просить дитину разом побути жучками і погудіти. Аналогічно з зображенням комарика і вимовою звуку “з”, з літаком і звуком “у”. Дорослий терпляче повторює звуки разом з дитиною, а в кінці таких вправ він ще раз називає зображення на картинці повним словом (жучок, комарик, літак).

Повторення складів – це озвучування голосів тварин. Котик каже “мяу”, собачка “гав”, курочка “ко ко”, коза “ме”. Слова-звуконаслідування при цьому є і інструментом загального розвитку дитини. Доповнити вправи на вимову складів можна показом картинок з музичними інструментами і демонстрацією гри на сопілці (ду-ду), барабані (бом-бом), дзвонику (дзень-дзень).

На стартовому етапі логопедичних вправ з неговорячими дітками потрібно бути готовими до того, що вони просто не будуть повторювати приклади дорослого з першого разу або будуть повторювати їх невірно. Допускаються будь-які відповіді дитини, а від дорослого необхідно терпіння і спокій.

Источник: www.yavahitna.com.ua

1.

Підготувала
Вчитель-логопед
Назаренко Л.В.

3.

Дислалія – порушення звуковимови
при нормальному слухові та
збереженій іннервації мовного
апарату. В залежності від локалізації
порушення та причин, що
обумовлюють дефект звуковимови,
дислалію розподіляють на дві
основні форми: механічну та
функціональну.

4. Механічна дислалія

Механічна дислалія. Механічною (органічною) дислалією називають такий вид
неправильної звуковимови, який викликаний:
1) органічними дефектами периферичного мовного апарату, його кісткової та м’язової
будови. Часто причиною механічної дислалії є укорочена під’язична вуздечка (під’язична
зв’язка). При цьому ускладнюються рухи язика, коротка вуздечка не дає можливості
високо підняти язик. Також правильну артикуляцію може ускладнювати дуже великий та
широкий, або дуже маленький та вузький язик.
2) дефектами будови щелеп, що призводять до аномалії прикусу. Нормальним
вважається прикус, коли при зімкненні щелеп верхні зуби трохи прикривають нижні.
Аномалії прикусу мають декілька варіантів:
• прогнатія – верхня щелепа сильно видається вперед, в результаті чого нижні передні
зуби зовсім не змикаються з верхніми;
• прогенія – нижня щелепа виступає вперед , передні зуби нижньої щелепи виступають
попереду передніх зубів верхньої щелепи;
• відкритий прикус – між зубами верхньої та нижньої щелеп при їх зімкненні
залишається проміжок. В деяких випадках цей проміжок лише між передніми зубами
(передній відкритий прикус);
• боковий відкритий прикус – може бути лівостороннім, правостороннім та
двостороннім;
• неправильна будова зубів, зубного ряду також може призвести до дислалії.
Наприклад, при великих розщілинах між зубами язик під час вимови деяких звуків
просувається між зубами, спотворюючи вимову.
Регуляція зубів та щелеп проводиться лікарями стоматологом та ортодонтом за
допомогою накладання на зуби спеціальних пластинок.
3) неправильною будовою піднебіння, що також негативно впливає на звуковимову.
Вузьке, надто високе („готичне”) піднебіння, або, навпаки, низьке, плоске перешкоджає
правильній артикуляції багатьох звуків.
4) товсті губи, або укорочена, малорухлива верхня губа ускладнюють чітку вимову губних
та губно-зубних звуків.

5. Функціональна дислалія.

Функціональна дислалія. Функціональною дислалією називають такий вид
неправильної звуковимови, при якому немає ніяких дефектів артикуляційного апарату,
тобто немає ніякої органічної основи. Причини функціональної дислалії можуть бути
наступні:
1) неправильне мовленнєве виховання дитини в родині, коли дорослі протягом довгого
часу „сюсюкають” з малюком, в результаті чого затримується розвиток правильної
звуковимови;
2) за наслідуванням, коли малюк наслідує спотвореній звуковимові дорослих членів сім’ї,
або спілкується з малодшими дітьми, у яких ще не сформувалася правильна
звуковимова;
3) двомовність в сім’ї, коли батьки, розмовляють на різних мовах, а дитина переносить
особливості вимови однієї мови на іншу.
4) педагогічна занедбаність, коли мовлення дитини не піддається необхідному впливу
дорослих, що гальмує нормальний мовленнєвий розвиток; тобто, коли дорослі не
звертають уваги на звуковимову дитини, не виправляють помилки малюка, не дають
йому взірець чіткої та правильної вимови.
5) недорозвиток фонематичного слуху, коли у дитини спостерігаються ускладнення в
диференціації звуків, що розрізняються між собою тонкими акустичними ознаками,
наприклад, дзвінких та глухих приголосних, м’яких та твердих, свистячих та шиплячих. В
результаті таких ускладнень розвиток правильної звуковимови надовго затримується.
6) недостатня рухливість органів артикуляційного апарату, яка може бути викликана й
невмінням дитини утримувати язик в потрібній позиції або швидко переходити від одного
руху до іншого.

6.

Артикуляція звуку С:
• губи розтягнуті в посмішку;
• зуби розкриті на декілька міліметрів трохи
оголені;
• широкий кінчик язика за нижніми зубами;
• спинка язика піднімається до твердого
піднебіння, чим утворює щілину;
• струмінь повітря проходить посередині
спинки язика, по утвореному жолобку;
• м’яке піднебіння закриває прохід в носову
порожнину;
• голосові зв’язки не вібрують.

7. Порушення вимови свистячих звуків

Сигматизм – вади вимови звуків с, с’, з, з’, ц, ц’
• міжзубний сигматизм, коли кінчик язика просувається між
верхніми та нижніми різцями;
• губно-зубний сигматизм, коли нижня губа піднімається до
верхніх різців і утворюється звук подібний до ф, в;
• призубний сигматизм, коли кінчик язика упирається верхні та
нижні різці, і заважає струменю повітря пройти вільно крізь
зубну щілину;
• боковий сигматизм, коли кінчик язика упирається в альвеоли,
а струмінь повітря проходить між кутніми зубами та боковими
краями язика;
• носовий сигматизм, коли корінь язика піднімається до мякого
піднебіння, яке опускається та утворює прохід для повітряного
струменя, що видихається через ніс;
Парасигматизм – заміна звуків с, с’, з, з’, ц, ц’ іншими звуками
• заміна свистячих звуків звуками ш, ж (сумка – “шумка”, зима
– “жима”);
• заміна свистячих звуків звуками т, д (собака – “тобака”, зуби
– “дуби”)

8. Таблиця засвоєння дітьми звуків мови.

ВІК ДИТИНИ
ЗВУКИ МОВИ
Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К,
Х, Н, Й
Від 3 до 4 років С, З, Ц
Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років Л, Р

9. ЛОГОПЕДИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Щоб заняття було більш ефективним,
пропоную таку його послідовність:
Гімнастика для пальчиків
Вправи для дихання та артикуляціонна
гімнастика ( губи, язик)
Голосові вправи
Вправи з мовним матеріалом
Підсумок заняття

10. ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування правильної вимови у дітей — це
складний процес, дитині потрібно навчитися
керувати своїми органами мовлення,
сприймати зверненне до неї мовлення,
здійснювати контроль за мовленням
оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а
особливо з тими, що вже мають порушення
мовлення) велику увагу необхідно приділяти
розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук
тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з
факторів його формування. Зв’язок рухів руки
з мовленням був відмічений ще в 1928 році.
Пізніше, на основі спеціально проведених
дослідів було висунуто думку про те, що рухи
пальців рук стимулюють розвиток центральної
нервової системи і прискорюють розвиток
мовлення дитини.

11. Моя сім’я

Цей пальчик – мій дідусь,
Цей пальчик – моя бабуся,
Цей пальчик – мій татусь,
А оцей — моя матуся,
Ну, а цей маленький – я,
Ось уся моя сім’я(Почергове згинання
пальчиків починаючи з великого)

12. Стілець

Варіант 1.
Вихідна позиція. Ліву долоню поставити
вертикально, пальці уверх – це «спинка»
стільця.
До неї приставити кулачок правої руки – це
«сидіння».
Нумо, дітки, молодці, посідаймо на стільці.
Небагато треба вміння –
зробим спинку і сидіння.
Варіант 2 (ускладнений).
Змінювати положення рук почергово на
рахунок «раз-два».
«Раз»: ліва рука — «спинка», права рука «сидіння».
«Два»: права рука — «спинка», ліва рука –
«сидіння».

13. Зайчик

ЗАЙЧИК
Варіант 1.
Вихідна позиція. Вказівний та середній
пальці витягнути уверх, мізинець та
безіменний притиснути до долоні великим
пальцем.
Утримувати пальці в такому положенні на
рахунок до 5-10. Вправу виконувати
спочатку кожною рукою по черзі, потім –
обома руками одночасно.
На зеленому лужку,
плигав зайчик в кожушку.

14. Завдання :

Розминати пальцями пластилін, глину. Катати по черзі
кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики. Нанизувати
намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.Стискати та
розтискати кулачки.Робити м’які кулачки, які можна легко
розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні,
які не розтиснеш.Двома пальцями руки (вказівним та
середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім
швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку
правою, а потім лівою рукою.Показувати окремо тільки по
одному пальчику.Барабанити, постукувати всіма пальцями
обох рук по столу.Махати в повітрі тільки пальцями, не
рухаючи долонею.Плескати в долоні тихо і голосно, в різному
темпі.Нанизувати великі ґудзики на нитку.Зав’язувати вузлики
на мотузці.Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати
кришки, заводити механічні іграшки.Закручувати шурупи,
гайки.Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.Складання
матрьошок.Малювання у повітрі.Ігри з піском,
водою.Малювати, розфарбовувати, штрихувати.Різати
ножицями.

15. Пальчиками граємо — мову розвиваємо + вкладка. Бібліотека логопеда-практика

Автор: Галина Барищук
Рік видання: 2008
Кількість сторінок: 24
У посібнику запропоновано
пальчикові вправи у віршованому
супроводі для розвитку мовлення
дошкільнят і молодших школярів.
Вправи та кольорові сигнальні
картки допоможуть збагатити і
вдосконалити роботу логопедів,
вихователів, класоводів та
стануть у пригоді батькам, які
дбають про мовний розвиток своїх
дітей.

16. РОЗВИТОК РУХЛИВОСТІ ОРГАНІВ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ — ВАЖЛИВИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ДО ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ

Однією з причин порушення
звуковимови у дітей може бути
недостатня рухливість органів
мовлення: язика, губ, щелеп та мякого
піднебіння. Порушення рухливості цих
органів (малорухливість) тягне за собою
нечітку, гугняву (з носовим відтінком),
шепеляву, змазану вимову різних
звуків.
Таким чином, важливе місце на шляху
розвитку правильного мовлення
повинна займати, так звана,
артикуляційна гімнастика. Метою її є –
відпрацювання правильних, чітких рухів
органів мовлення, необхідних для
правильної вимови звуків.

17. Артикуляційна гімнастика

Месим тесто
1.Улыбнуться
2.Немного приоткрыть рот
3.Пошлепать языком
между губами – «пя-пя-пяпя-пя…»
4.Удерживать в
спокойном положении под
счет от 1 до 5

18. Ігри та вправи на розвиток дихання

“Забий м’яч у ворота”. Запропонуйте
дитині подути на ватний чи паролоновий
мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх
можна зробити з дроту, або намалювати).
Повітряний струмінь повинен бути
плавним, повільним, безперервним.
“Літак”. На кінчик носа покласти шматочок
паперу або вати. Відкрити рот, широкий
язик покласти на верхню губу, бокові краї
язика притиснуті. Повітряний струмінь
виходить посередині язика. Дитина
повинна сильно подути, так, щоб “літак”
полетів вгору.

Источник: ppt-online.org

Вікові етапи мовленнєвого розвитку дитини

Згідно з віковою характеристикою мовленнєвого розвитку дитини в перші тижні життя дитина кричить, що сигналізує про голод, біль, дискомфорт тощо. У перервах між годуваннями дитина спить. Дитина нормально ссе груди (соску). Фізичний розвиток проходить нормально. Можливе порушення: постійний нав’язливий крик із захлинанням, що супроводжується порушенням режиму сну, може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи. Такі порушення у годуванні дитини, як: не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс — можуть свідчити про органічне ураження нервової системи (слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога).

У кінці першого — на початку другого місяця життя дитини спостерігається зосередження на мовленні дорослого (дитина затихає, уважно слухає, часто усміхається).

Етап життя дитини у два-три місяці характеризується пошуком обличчя того, хто розмовляє.

У три місяці — починається агукання.

У п’ять-шість місяців — з’являється лепет. Можливі порушення: відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження головного мозку.

Приблизно в один рік дитина вимовляє до 10 слів.

А в 1 рік 8 місяців — 2 роки у мовленні дитини застосовується до 40 слів. З’являються короткі перші речення, як правило, з двох слів.

У два роки дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів із значенням зменшеності-пестливості.

У три роки дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з’являються багатослівні речення (з трьох і більше слів).

У чотири роки дитина засвоює всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників (крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки в мовленні інших людей. Дитина знає й називає основні кольори та основні збірні поняття.

У п’ять років у дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури). Порушення звуковимови після досягнення дитиною п’ятирічного віку є патологічними. Тому, помітивши порушення вимови навіть кількох звуків у дитини, слід якомога раніше звернутися до логопеда.

Коли і як з’являються звуки в мовленні дитини

Маленька дитина не завжди зразу оволодіває правильною вимовою, навіть при нормальному мовленнєвому розвитку.

Багато звуків дитина вимовляє майже без зусиль: [м, н, т, п] і, звичайно, голосні звуки. Найважче даються шиплячі [ж, ш, ч], свистячі [с, з, ц], а також сонорні [р] і [л].

Неправильна вимова в дітей до трьох років є нормою. Але не пізніше п’яти-шести років дитина має оволодіти правильною вимовою всіх звуків рідної мови. Після цього віку будь-які порушення у вимові звуків вважаються дефектом звуковимови.

Наведемо тут дані, які допоможуть батькам слідкувати за своєчасною появою в мовленні дитини різних звуків.

Наприклад, у віці 1—2 роки в мовленні дитини з’являються звуки А, О, Е, П, Б, М; у 2—3 роки — звуки І, И, У, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х, Й; у 3—5 років — звуки С, З, Ц, Ш, Ж, Ч, Щ; у 5—6 років — звуки Л, Р.

Навчаємося вимовляти звуки

Наприклад, щоб навчитись вимовляти звук [з], запропонуйте малюкові римовану гру «Вимовляй чітко». Дорослий промовляє, а дитина чітко повторює за ним віршовані слова.

Аз-аз-аз — тато, натискай на газ.

Оз-оз-оз — щипає носики мороз.

Уз-уз-уз — на городі гарбуз.

За-за-за — йди додому, коза.

Зу-зу-зу — погодуй мою козу.

Зи-зи -зи — ми прийшли до кози.

Зі-зі-зі — приніс їжу я козі.

Дорослий промовляє початок віршованих слів, а дитина закінчує їх. Дорослий звертається до дитини:

— А тепер навпаки, ти починаєш, а я закінчую.

Промовляйте римовані слова голосно, тихо, пошепки. Вигадайте вла­с­ні віршики.

Приведемо також, як приклад, гру «Спробуй повтори» для навчання вимовляти більш складний, ніж інші, звук [р].

Дорослий звертається до дитини:

— Я читаю вірш і голосом ви­діляю звук [р] у словах, а ти повторюєш за мною, ти — моя луна.

Рак від берега задкує,
Риба-лин над ним кепкує:
Рак забрів в очерети,
Річку думав перейти.

Порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Порушення мовлення у дошкільнят мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.

Порушення мовлення значно усклад­нюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчають з першого класу. Ось чому всі батьки мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку.

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого шкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, ос­кільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.

Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.

До найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят належить дислалія. Нею називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Крім дислалії, існує ще ряд більш складних порушень звуковимови: ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, затримка мовленнєвого розвитку, фонетико-фонематичний недорозвиток мов­лення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ).

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми. Профілактиці дислалії сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулювальні вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук. Крім того, рекомендується проводити з дітьми логопедичні розвивальні ігри.

Але перш ніж починати заняття, слід проконсультуватися зі спеціалістом-логопедом з метою виявлення причини порушення мовлення дитини. Якщо дитина має такі органічні порушення артикуляційного апарату, як коротка під’язикова вуздечка, легкий параліч губів, язика, деформація або відсутність зубів, розщеплення твердого піднебіння, — треба продовжувати заняття з логопедом. А якщо таких порушень немає, то після консультації з фахівцем можна самостійно починати заняття з дитиною за допомогою спеціального посібника.

Логопедичні розвивальні ігри та вправи для дітей

Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне — самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.

Пропонуємо нижче логопедичні ігри для дітей від двох до шести і більше років.

Гра «Чарівна скринька»

(для дітей 2—4 років)

У яскраву коробку складаємо різні іграшки, а потім дістаємо по одній і просимо, щоб дитина чітко назвала, що це. Можна ускладнити завдання, пропонуючи назвати предмет в однині і множині або таким чином: одне яблуко — багато яблук, одне слоненя — багато слоненят.

Гра «Станемо звірятами»

(для дітей 2—4 років)

Показуємо на малюнку або у вигляді іграшки певну тварину, бажано, щоб це були різні тварини, які «вимовляють» різні звуки (ворона, джміль, змія, поросятко, пес, кіт, бджола, лев, тигр, миша, жук). Просимо повторити звуконаслідування. Таким же чином можна наслідувати звуки води, яка крапає із крана — крап-крап, звуки барабану — бам-бара-бам, звуки шуму дерев під час вітру — ш-ш-ш тощо.

Гра «Впізнаємо звук»

(для дітей 4—6 років)

Даємо завдання впізнати якийсь один звук у словах, наприклад, [с]. Називаємо слова лисиця, слон, шлях, суниці, вихователь, син, сорочка, ворона, сорока, синиця, зима, весна.., а дитина повинна плескати у долоні, коли почує потрібне слово. Можна замість плескання придумати картки. Наприклад, якщо слово підходить, підняти зелену картку, якщо ні — червону.

Гра «Який у кого хвіст»

(для дітей 5—6 років)

Беремо зображення тварин. Дитина повинна назвати останній звук у назві тварини, тобто «хвіст» цього слова. Для початку краще вголос називати слово, чітко вимовляючи кінцевий звук.

Гра «Ланцюжок»

(для дітей від 6 років)

Можна задати будь-яку тему, наприклад, фрукти, овочі або в цілому говорити про слова без вказівки на групу. Спочатку називається слово, наступне повинно починатися зі звука, на який закінчилось попереднє слово.

Розвиток загальної моторики

Щоб мовлення вашої дитини добре розвивалося, необхідно звернути увагу на загальну моторику. Відомо, що чим краще рухова активність дитини, тим краще розвивається її мовлення.

У дітей з порушенням мовлення дуже часто страждає загальна моторика: рухи недостатньо чіткі, наявне недо­статнє відчуття ритму, координації тощо.

Для того, щоб зробити рухи дитини більш скоординованими, обов’язково робіть з нею ранкову зарядку, частіше вмикайте музику, особливо мелодії, різні за темпом. Хай дитина танцює. Якщо ви бачите, що дитині важко зорієнтуватись, у якому темпі рухатись, почніть це робити разом з нею.

Існує багато вправ, спрямованих на розвиток рухової активності дитини.

Ігри з м’ячем

Свічки — підкинути м’яч догори, спочатку невисоко, й піймати його. Наступного разу підкинути вище, утретє — ще вище.

Цвяхи кувати — відбивати м’яч рукою об землю.

Одноруччя — підкинути м’яч до гори правою рукою і піймати правою, підкинути лівою й піймати лівою і т. д.

Існує ціла «школа гри з м’ячем», яка дуже популярна в дитячому середовищі:

  • Ігри з предметами (теніс, бадмінтон, кеглі, скакалка, бумеранг тощо).
  • Промовляння римованого тексту з імітацією рухів.
  • Виконання рухів під музику.
  • Танцювальні вправи.
  • Вправи на рівновагу (ходьба по колоді, по бордюру; стійка на одній нозі, «Ластівка» тощо).

Розвиток дрібної моторики

Дрібна моторика — це рухи пальців та кистей рук. Відомо, що існує взаємозв’язок між розвитком м’язів рук і мовленням людини.

Завдяки розвитку дрібної моторики дитина навчається досліджувати, порівнювати, класифікувати речі й, таким чином, краще пізнає світ, у якому живе.

Навички дрібної моторики допоможуть дитині не тільки самостійно обслуговувати себе, але й виражати себе через творчість.

Особливості розвитку дрібної моторики рук дитини залежать від її віку. В 1—2 роки вона тримає 2 предмети в одній руці, креслить олівцем, перегортає сторінку книги. Ставить кубики один на один (від двох і більше).

У 2—3 роки відчиняє ящики і перевертає те, що в них лежить. Грає з піском і глиною, відкриває кришки, використовує ножиці, фарбує пальцем. Нанизує намистини.

У 3—4 роки тримає олівець пальцями, копіює нескладні малюнки. Малює олівцями і кольоровою крейдою. Складає папір більш ніж один раз.

У 4—5 років визначає на дотик предмети в мішку, ліпить із пластиліну, шнурує черевики.

Для розвитку дрібної моторики рекомендуємо такі ігрові вправи по ступеню складності, що зростає:

1. Пасивна гімнастика для паль­ців рук (для дітей віком до дев’яти місяців).

2. Ігри з предметами:

  • «Стисни та помацай»;
  • розкладання та складання розбірних іграшок (матрьошок, пірамі­док, кубиків тощо);
  • обведення за контуром;
  • ліплення з пластиліну, тіста, глини;
  • малювання пальчиками по піску;
  • нанизування намистин;
  • складання візерунків із лічильних паличок;
  • вирізання ножицями по контуру;
  • намотування ниток на клубок, котушку;
  • складання кумедних картинок із дрібних намистинок, зерен.

3. Активна гімнастика для розвитку дрібної моторики:

  • Вправи безмовного супроводу (робимо з пальчиків зайчика, козу, сті­лець, стіл, їжака тощо);
  • пальчикові ігри.

У домовленнєвий період пальчикові ігри розвивають не тільки дрібну моторику та мовлення, але й уміння слухати. Дитина вчиться розуміти сенс почутого і вловлювати ритм мовлення.

При проведенні ігор з віршами, дорослий спочатку сам читає вірш і виконує рухи з дитиною, потім виконує рухи і частково промовляє текст уже дитина (закінчує фразу, розпочату дорослим). Далі дитина заучує вірш і супроводжує текст відповідними рухами пальців.

Правила спілкування з дитиною

Ваше мовлення має бути взірцем для наслідування. Дитині не можна чути неправильну вимову;

  • не можна сміятися з того, що дитина неправильно вимовляє слова;
  • не треба повторювати за дитиною неправильну вимову, «сюсюкати», закріплюючи тим хибні зразки;
  • не критикуйте дитину;
  • підбадьорюйте малюка, кажіть, що йому все вдасться;
  • спочатку самі покажіть, як виконувати ту чи іншу вправу, а потім попросіть малюка повторити;
  • регулярно приділяйте увагу впра­вам для загальної та дрібної моторики, для розвитку дихання, мімі­ки, а також не забувайте про артикуляційні вправи. Проводячи заняття в комплексі, ви досягнете кращих результатів;
  • починайте заняття тільки тоді, коли і дитина, і ви маєте гарний настрій.

Післямова

Усі батьки, як правило, знають, які саме звуки й коли не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення звуковимови виправляються самі по собі. Запам’ятайте: порушення мовлення у дошкільнят мають тенденцію до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок, як в усному мовленні, так і на письмі в школі. Тому батьки якомога раніше мають допомогти дитині позбутися недоліків мовлення.

На ваших очах росте і змінюється ваша дитина. Кожному з вас хочеться, щоб малюк виріс здоровим, кмітливим, допитливим, гарним і цікавим співрозмовником. Для цього зовсім не обов’язково примушувати дитину щоденно сидіти за столом і вперто вчитись. Краще запропонуйте їй пограти разом з вами.

Ви помітите, що малюк полюбить слухати, а згодом і самостійно придумувати історії, відгадувати загадки, запам’ятовувати вірші, чітко промовляти скоромовки. Використовуючи багатоваріантні ігри з мовленнєвими завданнями, у малюка значно покращиться загальний розвиток мовлення.

Формування звукової культури мовлення, збагачення словникового запасу, уточнення граматичної сторони мовлення, розвиток зв’язного мовлення стануть результатом тих корисних годин, які ви приємно провели, граючись з дитиною.

Грайте з дитиною, починаючи з самого раннього віку, і результати не примусять вас довго чекати.

Станіслав Смірін

Источник: familytimes.com.ua

Логопедичні ігри та вправи для збагачення словникового запасу дитини

Логопедична вправа «Словник іменників»

Вам знадобляться овочі та фрукти, або картинки, на яких вони зображені.  Спочатку покажіть їх, попросіть усі, а потім назвати їх одним загальним словом. Дитина повинна сказати: банан, яблуко, персик, лимон – це фрукти; огірок, морква, буряк, цибуля – це овочі. Далі називайте їй групи слів уже без опори на наочність.

Зразок:

  • огірок, помідор, картопля, капуста, морква, буряк, редька, кабачок, баклажан, гарбуз (овочі);
  • яблука, груша, банан, апельсин, лимон, мандарин, персик (фрукти);
  • малина, полуниця, суниця, смородина, журавлина, аґрус, вишня (ягоди);
  • лялька, м’ячик, пірамідка, дзиґа, кубики (іграшки);
  • корова, коза, вівця, кішка, собака, кінь, кролик (свійські тварини);
  • лисиця, вовк, заєць, білка, ведмідь, лев, мавпа, слон (дикі тварини);
  • півень, курка, качка, гуска, індик (свійські птахи);
  • голуб, ворона, горобець, сова, соловей, орел, папуга, чайка (дикі птахи);
  • муха, комар, павук, оса, бджола, жук, метелик (комахи);
  • сом, щука, окунь, карась, камбала, судак, тріска (риби);
  • спідниця, штани, халат, сарафан, шорти, плащ, куртка (одяг);
  • майка, труси (білизна);
  • туфлі, кеди, чоботи, кросівки (взуття);
  • тарілка, склянка, глечик, вилка, ложка (посуд);
  • стіл, стілець, диван, шафа, ліжко (меблі);
  • молоток, сокира, лобзик, пилка, обценьки, дриль (інструменти);
  • літак, автобус, трамвай, тролейбус, пароплав, метро (транспорт);
  • дуб, липа, верба, сосна, береза, клен, горобина, тополя, каштан (дерева);
  • ромашка, мак, волошка, гладіолус, тюльпан, чорнобривці (квіти).

Також можна повправлятись і в зворотному порядку. Запитайте у дитини, які інструменти (квіти, свійських птахів тощо) вона знає. Дитина повинна відповісти: «Я знаю такі інструменти: молоток, сокира, лобзик.»

Логопедична вправа «Словник дієслів»

Для перевірки наявності у словнику дитини дієслів, а також для збагачення дієслівного словника, за­пропонуйте їй відповісти на такі запитання:

Хто як пересувається?

  • людина (ходить);
  • заєць (стрибає);
  • птах (літає);
  • змія (плазує);
  • кінь (скаче);
  • риба (плаває).

Хто як їсть?

  • курка (дзьобає);
  • корова (жує);
  • собака (гризе, відкушує);
  • кішка (злизує).

Що можуть робити ці тварини?

  • собака (гавкає, грає, кусається, лащиться, сторожить);
  • кішка…, вовк…, ведмідь…, тигр…, миша…, орел…, жаба…, змія… (крадеться, переховується, рятується, вистежує, доганяє, втікає, підстрибує, схоплює, видерся, пірнув, злетів, шкряба­ється, шелестить, виглядає, спостерігає тощо.)

Логопедична вправа «Словник прикметників»

Для з’ясування наявності у словнику дитини прикмет­ників, а також для збагачення прикметникового словника, запропонуйте їй завдання, розраховані на вміння на­зивати ознаки предметів.

Які на смак ці продукти?

  • Цурок, сіль, лимон, цибуля (кислий, солодкий, солоний, гіркий).

Якого кольору ці продукти?

  • Лимон, апельсин, огірок, помідор, слива, кавун.

Які основні риси характеру у цих тварин?

  • собака (вірна, надійна);
  • лисиця (хитра, винахідлива);
  • заєць (полохливий);
  • ведмідь (неспішний, вайлуватий).

Предмет який?

  • Запропонуйте дитині назвати якомога більше ознак кож­ного з перелічених нижче предметів, враховуючи характерні для них ознаки: величину, форму, колір, масу, смак, запах, темпера­туру, матеріал, приналежність.
  • Лимон, кавун, кішка, заєць, лисиця, стіл, стрічка.
  • Наприклад, яблуко – червоне, велике, кругле, солодке, смачне, пахуче; пальто – шерстяне, м’яке, тепле, в’язане, бабусине тощо.

Що буває?

  • Назвати якомога більше предметів, які мають певні ознаки. Наприклад, що буває довгим? (Нитка, стрічка, мо­тузок, пасок, хвіст, волосся, дорога, річка).
  • Що буває круглим?
  • Що буває високим?
  • Що буває жовтим?
  • Що буває холодним?
  • Що буває солодким?
  • Що буває дерев’яним?
  • Що буває глибоким?

Логопедична вправа «Словник прислівників»

Для з’ясування запасу прислівників, а також збагачення її мовлення прислівниками, поговоріть з нею про пори року, погоду, розташуван­ня предметів у просторі, поведінку різних тварин,  ставлячи при цьому питання: як? де? коли?

  • Наприклад: Як буває на вулиці влітку? (Сонячно, жарко). Як буває на вулиці, коли дощить? (Волого, пасмурно). Як біжить хлопчик? (Швидко). Де лежить іграшка? (Ліворуч) Коли відлітають птахи? (Восени).
  • Як сказати про поведінку тварин?
  • Заєць оглядається… (полохливо).
  • Лисиця крадеться… (обережно).
  • Ведмідь ходить… (незграбно).
  • Лев дивиться… (поважно).
  • Слон іде… (величаво).
  • Черепаха повзе… (поволі).
  • Миша біжить… (швидко).
  • Соловей співає… (дзвінко).
  • Ворона каркає… (голосно).
  • Дятел стукає… (глухо).

Приклади відповідей дитини з використанням прислівників.

  • Дитина відповідає на запитання коли? (про пори року, частини доби, явища): вчора, сьогодні, завтра, післязавтра, вранці, ввечері, вдень, вночі, навесні, влітку, взимку, восени, давно, недавно, незабаром, рано, пізно.
  • Дитина відповідає на запитання як? (про погодні умови): жарко, холодно, тепло, прохолодно, хмарно, сонячно, темно, мокро, волого, сухо.
  • Дитина відповідає на запитання як? (про настрій лю­дей): весело, смішно, радісно, спокійно, бадьоро, жваво, сумно, понуро, тужливо.
  • Дитина відповідає на запитання де? (про розташування предметів у просторі): справа, зліва, прямо, високо (вгорі), низько (внизу), далеко (вдалині), близько (поблизу).
  • Дитина відповідає на запитання куди? (про напрямок руху): вгору, вниз, вперед, назад, вбік, праворуч, ліворуч, вправо, вліво, вище, нижче, вбік.

Источник: valeribabii.wordpress.com


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.